Особливості впливу латрену на структурно-функціональні зміни мікрогемоциркуляторного русла дванадцятипалої кишки при гострому дуоденіті.

Features of influence of LATREN on the structural and functional changes of microcirulatory bed of duodenum at acute duodenitis.

Особенности влияния латрена на структурно-функциональные изменения микрогемоциркуляторного русла двенадцатиперстной кишки при остром дуодените.

Угляр Ю.В., Гнатюк М.С., Лойко І.І., Угляр Т.Ю., Шевчук В.В.*

UglyarYu.V., GnatyukM.S., LoykoI.I., UglyarT.Yu., ShevchukV.V.*

Угляр Ю.В., Гнатюк М.С., Лойко И.И., Угляр Т.Ю., Шевчук В.В.*

Ternopil state domainal medical I.Ya. Gorbachevsky university, Bukovinskiy state domainal  medical university.*

Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського, Буковинський державний медичний університет.*

Тернопольский государственный медицинский университет им. И.Я.Горбачевского, Буковинский государственный медицинский университет.*

Резюме.

В есперименті на основі морфометричних досліджень доведено позитивну роль латрену на зміни мікроциркуляторного русла дванадцятипалої кишки при гострому дуоденіті.

Summary.

In experiment on the basis of morphometric researches work-up  the positive staid  role of  latren  is well-proven on the changes  of microcirculatory bed of duodenum at acute duodenitis.

Резюме.

В эксперименте  на основе морфометрических исследований доказана позитивная роль латрена на изменения микроциркуляторного русла двенадцатиперстной кишки при остром дуодените.

Ключові слова: дуоденіт, мікроциркуляторне русло.

Keywords: duodenitis, microcirculatory bed.

Ключевые слова: дуоденит, микроциркуляторное русло.

Вступ.

Дуоденіт – патологічне пошкодження дванадцятипалої кишки, яке нерідко зустрічається при різних ураженнях органів гепатопанкреатодуоденальної зони та при оперативних втручаннях на органах черевної порожнини (1,2,3).

Етіологію даної хвороби встановити не легко. Відомо, що у розвитку патологічних змін у стінці дванадцятипалої кишки відводять структурно-функціональним змінам судин мікрогемоциркуляторного русла вказаного органа (4,5,6). До сьогоднішнього дня тривають пошуки впливу на структуру та функцію дванадцятипалої кишки при її ураженнях.

Враховуючи сказане, метою даної роботи стало морфометричне дослідження змін судин гемомікроциркуляторного русла дванадцятипалої кишки при експериментальному дуоденіті та його корекції латреном.

Матеріал та методи.

Експеримент проведено на 18 статевозрілих білих щурах-самцях, які були розділені на 3 групи. Перша група нараховувала 5 інтактних практично здорових тварин, друга – 6 щурів із змодельованим дуоденітом, третя - 7 тварин з дуоденітом, який коригували латреном. Дуоденіт моделювали за методом С.О. Шалімова(7). Латрен вводили внутрішньовенно в дозі 3.3мг/кг. Евтаназію дослідних тварин проводили кровопусканням в умовах тіопентал-натрієвого наркозу. Гемомікроциркуляторне русло ін’єктували туш-желатиновою сумішшю через черевну аорту. Вирізані шматочки дванадцятипалої кишки фіксували в 10% нейтральному розчині формаліну, які після проведення через етилові спирти зростаючої концентрації поміщали у парафін. Мікротомні зрізи фарбували гематоксилін-еозином. На гістологічних препаратах за допомогою окуляр-мікрометра вимірювали діаметр артеріол, прекапілярів, капілярів, посткапілярів та венул. Отримані кількісні величини обробляли статистично із визначенням коефіцієнта Ст’юдента(8).

Результати та їх обговорення.

Дані, отримані в результаті проведеного дослідження, представлені в таблиці 1.

Таблиця 1. Морфометричні показники гемомікроциркуляторного русла дванадцятипалої кишки у дослідних тварин (M±m).

Діаметр досліджуваних структур, мкм	Групи спостереження
	перша	друга	третя
Артеріоли	18.70±0.30	17.60±0.27*	18.26±0.33
Прекапіляри	10.78±0.15	10.26±0.15*	10.65±0.18
Капіляри	5.84±0.12	5.45±0.10*	5.78±0.15
Посткапіляри	12.08±0.15	13.22±0.18**	12.40±0.18
Венули	26.76±0.48	29.20±0.42**	27.60±0.33

Примітка.* зірочкою позначені величини, що статистично достовірно відрізняються від контрольних ( * - р<0.05;**- р<0.01).

Всебічним аналізом показаних у таблиці морфометричних параметрів встановлено, що при змодельованому дуоденіті вони змінювалися. Так, діаметр артеріол при цьому зменшився з (18.70±0.30) до (17.60±0.27) мкм, тобто на 5.9%. Варто зазначити, що наведені цифрові величини статистично достовірно відрізнялися (p<0.05) між собою. Аналогічно також змінювався діаметр прекапілярів. Так, у контрольній групі тварин діаметр прекапілярів дванадцятипалої кишки дорівнював (0.78±0.12) мкм, а при змодельованій патології (10.26± 0.15) мкм. Між наведеними цифровими величинами знайдена статистично достовірна різниця (p<0.05). При цьому остання цифрова величина виявилася меншою за попередню на 4.8%. Діаметр капілярів дванадцятипалої кишки в змодельованих умовах експерименту зменшився з (5.84±0.12) до (5.45±0.10) мкм, тобто на 6.67%. Виявлено, що коефіцієнт Ст’юдента при визначені різниці між наведеними вище цифровими величинами складав 2.49, що свідчило про те, що представлені морфометричні параметри між собою суттєво відрізнялися (p<0.05). Діаметри посткапілярів дванадцятипалої кишки в умовах змодельованої патології розширювалися. Так, у контрольної групи щурів названий морфометричний параметр дорівнював (12.08±0.15) мкм, а при експериментальному дуоденіті (13.22±0.18) мкм, тобто він зріс на 9.4%. Слід також вказати, що наведені цифрові величини між собою статистично достовірно відрізнялися (р<0.01). Аналогічно у змодельованих експериментальних умовах змінювалися діаметри венул. При цьому вказаний морфометричний параметр зріс з (26.76±0.48) до (29.20±0.48) мкм. Між наведеними цифровими величинами знайдена статистично достовірна різниця (р<0.01). При цьому останній морфометричний параметр перевищував попередній на 9.1%.

Аналізуючи отримані результати, можна зробити висновок, що при змодельованому дуоденіті ланка, що приносить (артеріоли, прекапіляри) та обмінна (капіляри) ланка мікроциркуляторного русла звужуються, а частина, що виносить (посткапіляри, венули), розширюється. Це супроводжується венозним повнокров’ям, застоєм венозної крові, гіпоксією. Остання є причиною дистрофічних та некробіотичних змін в досліджуваному органі, які виявлялися при світлооптичному дослідженні мікропрепаратів дванадцятипалої кишки.

Введення експериментальним тваринам латрену суттєво покращило стан досліджуваних судин гемомікроциркуляторного русла. При цьому артеріоли розширювались на 3.75%, прекапіляри – на 3.8%, капіляри - на 6% порівняно з попередньою групою спостережень. В цих експериментальних умовах посткапіляри та венули мали тенденцію до звуження. При цьому діаметри посткапілярів дванадцятипалої кишки зменшилися з (13.22±0.18) до (12.40±0.18) мкм, тобто на 6.2%. Варто також зазначити, що наведені цифрові величини статистично достовірно відрізнялися між собою (р<0.05). Діаметри венул дванадцятипалої кишки в третій групі тварин знизилися з (29.20±0.42) до (27.60±0.33) мкм. Між наведеними цифровими величинами встановлена статистично достовірна різниця (р<0.05). При цьому останній морфометричний параметр виявився меншим за попередній на 5.48%. Світлооптично встановлено, що ступінь альтеративних змін в стінці дванадцятипалої кишки при цьому істотно зменшувався.

Висновок.

Введення латрену при експериментальному дуоденіті істотно покращує структурно-функціональний стан гемомікроциркуляторного русла та структуру ураженої дванадцятипалої кишки.

Література

1. Ковальський М.П., Даншин Т.І., Єршов В.Ю. Досвід вивчення морфології атрезій кишечника // Клінічна анатомія та оперативна хірургія.-2004.-№2.-С.39-43

2. Максимлюк В.І., Смачило І.І., Цвях А.І. Шляхи покращення результатів хірургічного лікування хворих на обтураційну жовтяницю, спричинену жовчнокам’яною хворобою//Галицький лікарський вісник.-2002.-Т.9,№3.-С.195-197

3. Болдіжар О.О. Ендоскопічна папілосфінктеротомія при холедохолітіазі//Практична медицина.-2003.-№1.-С. 25-27

4. Голотюк В.В Морфофункціональний стан печінки собак при обтураційній кишковій непрохідності// Тези доповідей 68 студентської наукової конференції - Івано-Франківськ, 1999.-С.22-23.

5. Побуцький О.О. – Вплив синтетичних нейропептидів на ультраструктурні зміни гемокапілярів та лімфатичних капілярів підшлункової залози при експериментальному панкреатиті//Шпитальна хірургія.-2001.-№4.-С. 79-83.

6. Головацький Т.А. Зміни морфологічних параметрів судин гемомікроциркуляторного русла у структурних компонентах лімфатичних вузлів протягом доби після антигенної стимуляції//Вісник морфології.-2000.-Т.6., №2.- С.-223-225.

7. Шалимов С.А., Радзиховський А.П., Кейсевич Л.В. Руководство по экспериментальной хирургии -М.: Медицина,1999.-272с.

8. Автондилов Г.Г. Основы количественной патологической анатомии.- М.: Медицина, 2000.-240с.